осатаніти
ОСАТАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. До краю розізлитися, розлютитися.
Він так і осатанів, мов його окропом облив (Номис, 1864, № 3386);
Шебеші-бей зовсім осатанів. Того і пильнуйся, як би в гніві у живіт ногою не вдарив, коли чим не догодиш (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 328).
Словник української мови (СУМ-11)