освоєння

ОСВО́ЄННЯ, я, с. Дія за знач. осво́їти.

Мене захоплює боротьба людини з природою, освоєння стихійних сил природи (Донч., VI, 1957, 584);

Мистецтво є найвищим типом естетичного освоєння дійсності (Ком. Укр., 9, 1965, 77).

Значення в інших словниках

1. освоєння — осво́єння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. освоєння — [освойеин':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. освоєння — -я, с. Дія за знач. освоїти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. освоєння — ОСВО́ЄННЯ, я, с. Дія за знач. осво́їти. Мене захоплює боротьба людини з природою, освоєння стихійних сил природи (О. Донченко); Мистецтво є найвищим типом естетичного освоєння дійсності (з публіц. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. освоєння — ОСВОЄННЯ — категорія людського світовідношення, що відображає процес універсальної соціальної взаємодії людини і світу, перехід індивідуального в соціальне і навпаки, трансформацію людськими індивідами свого життєвого досвіду у власні якості...  Філософський енциклопедичний словник