освічення
ОСВІ́ЧЕННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. осві́чувати² і осві́чуватися²; навчання.
Він не був простим вчителем. Освічення народу було спадковою діяльністю його роду (Довж., І, 1958, 291);
Передвиборну кампанію в Петербурзі соціалісти ведуть насамперед і головним чином для освічення має і згуртування їх (Ленін, 14, 1971, 10).
Словник української мови (СУМ-11)