оселяти

ОСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідко ОСЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСЕЛИ́ТИ, оселю́, осе́лиш, док., перех.

1. Розміщувати для проживання; поселяти.

— Дуже добре, що у вас тут є вільна кімната. Я в ній оселяю вашого старого батька (Собко, Запорука.., 1952, 9);

— Пан Вишневецький зігнав козаків з усієї Лубенщини і на їх місце оселив волинян (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 27);

// рідко. Давати, відводити місце під що-небудь.

— Будуть у нас книжки і вчителі, але нема де оселити нашу школу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 157).

2. рідко. Те саме, що заселя́ти.

Де той народ, що, мов працьовита комашня, оселяв колись родючу землю? (Коцюб., І, 1955, 292);

Є сторона — Гесперійською греки її прозивають.. Люд енотрійський її оселив (Зеров, Вибр., 1966, 236).

Значення в інших словниках

1. оселяти — оселя́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. оселяти — Селити, поселяти; (край) заселяти, осаджувати, обселяти, залюднювати.  Словник синонімів Караванського
3. оселяти — -яю, -яєш, рідко оселювати, -юю, -юєш, недок., оселити, оселю, оселиш, док., перех. 1》 Розміщувати для проживання; поселяти. || рідко. Давати, відводити місце під що-небудь. 2》 рідко. Те саме, що заселяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. оселяти — ОСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ОСЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСЕЛИ́ТИ, оселю́, осе́лиш, док. 1. кого. Розміщувати для проживання; поселяти. – Дуже добре, що у вас тут є вільна кімната. Я в ній оселяю вашого старого батька (В.  Словник української мови у 20 томах
5. оселяти — ЗАСЕЛЯ́ТИ (займати незаселене місце для проживання людей), ЗАСЕ́ЛЮВАТИ, НАСЕЛЯ́ТИ, КОЛОНІЗУВА́ТИ, ОСЕЛЯ́ТИ рідко, ОСЕ́ЛЮВАТИ рідко, ЗАЛЮ́ДНЮВАТИ рідко, ЗАЛЮДНЯ́ТИ рідко, ОСА́ДЖУВАТИ заст., ОСАДЖА́ТИ заст. — Док.  Словник синонімів української мови
6. оселяти — Оселя́ти, -ля́ю, -ля́єш, -ля́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. оселяти — Оселя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. оселити, -лю́, -лиш, гл. Поселять, поселить.  Словник української мови Грінченка