оселятися
ОСЕЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, рідко ОСЕ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОСЕЛИ́ТИСЯ, оселю́ся, осе́лишся, док.
1. Обирати собі де-небудь постійне місце проживання; поселятися, осідати.
З найдавніших часів люди оселялись по берегах рік (Фіз. геогр., 5, 1956, 49);
— Воробця [Горобця] нема, то яке ж я маю право боронити кому іншому оселюватися в його хаті? (Фр., IV, 1950, 103);
Мати з Настусею оселились на прожиття в Парижі (Н.-Лев., IV, 1956, 229);
// Залишатися на деякий час жити де-небудь, у кого-небудь.
— Оселяйтеся в мене, матроси (Кучер, Прощай.., 1957, 23);
Оселився я у Горького, який нізащо не хотів мене пускати до готелю (Коцюб., III, 1956, 406).
2. Розміщуватися, гніздитися де-небудь.
Злакова попелиця відкрито оселюється на листках злаків.. Листки жовкнуть і всихають (Захист рослин.., 1952, 273);
Оселюючись в крилі [літака], гриби живляться алюмінієм і тим самим ослаблюють конструкцію літака (Хлібороб Укр., 5, 1966, 47).
3. перен. З’являтися, виникати (про почуття, настрій і т. ін.).
Остання надія розтанула, важке передчуття владно оселилося в грудях (Збан., Малин. дзвін, 1958, 148);
Вона помітно схудла, стала вразливішою. В ясних оченятах оселилася постійна задума (М. Ол., Леся, 1960, 77).
4. заст. Засновуватися.
Січ же матінка рідненька Ще тоді була маненька: Тільки ось що оселилась (Манж., Тв., 1955, 167).
Словник української мови (СУМ-11)