оселятися
ОСЕЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, рідко ОСЕ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОСЕЛИ́ТИСЯ, оселю́ся, осе́лишся, док.
1. Обирати собі де-небудь постійне місце проживання; поселятися, осідати.
– Воробця нема, то яке ж я маю право боронити кому іншому оселюватися в його хаті? (І. Франко);
Мати з Настусею оселились на прожиття в Парижі (І. Нечуй-Левицький);
З найдавніших часів люди оселялись по берегах рік (з навч. літ.);
// Залишатися на деякий час жити де-небудь, у кого-небудь.
– Оселяйтеся в мене, матроси (В. Кучер);
Оселився я у Горького, який нізащо не хотів мене пускати до готелю (М. Коцюбинський).
2. Розміщуватися, гніздитися де-небудь.
Злакова попелиця відкрито оселюється на листках злаків .. Листки жовкнуть і всихають (з наук. літ.);
Оселюючись в крилі [літака], гриби живляться алюмінієм і тим самим ослаблюють конструкцію літака (з наук. літ.).
3. перен. З'являтися, виникати (про почуття, настрій і т. ін.).
Остання надія розтанула, важке передчуття владно оселилося в грудях (Ю. Збанацький);
Вона помітно схудла, стала вразливішою. В ясних оченятах оселилася постійна задума (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)