оскарження
ОСКА́РЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. оска́ржити.
Його вирок був остаточний і оскарженню не підлягав (Дмит., Наречена, 1959, 219);
Вислухавши.. оскарження й оборони, цар Соломон замкнув [закрив] засідання і відложив його продовження на другий день (Фр., IV, 1950, 123);
Іван розповів усе докладно і прочитав акт оскарження, одержаний ним ще 22 жовтня минулого року (Кол., Терен.., 1959, 265).
Словник української мови (СУМ-11)