оскарження
ОСКА́РЖЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. оска́ржити.
Вирок був остаточний і оскарженню не підлягав (Л. Дмитерко).
2. заст. Те саме, що обвинува́чення 2.
Вислухавши .. оскарження й оборони, цар Соломон замкнув [закрив] засідання і відложив його продовження на другий день (І. Франко);
// заст. Судовий документ, який містить у собв перелік чиїх-небудь злочинів, указує на чиюсь вину.
Іван розповів усе докладно і прочитав акт оскарження, одержаний ним ще 22 жовтня минулого року (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)