осквернений
ОСКВЕ́РНЕНИЙ, а, е, книжн. Дієпр. пас. мин. ч. до оскверни́ти.
— Якби-то, думаю, якби Не похилилися раби… То не стояло б над Невою Оцих осквернених палат! (Шевч., II, 1963, 415);
За давнім звичаєм, кобзар не має права вінчатися з дівкою, поки не повінчається з кобзою. Оскверненого шлюбом жоден кобзар не повінчає з кобзою (Бурл., О. Вересай, 1959, 21).
Словник української мови (СУМ-11)