оскоромлюватися
ОСКОРО́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОСКОРО́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. оскоро́мляться; док., заст. Їсти скоромну їжу (у піст або пісний день).
— Та не забудьте, отче, заодно і рот прополоскати, — уїдливо кинув .. Ярошенко. — Бо ж геть залоїлися тими шкварками, що так гарно пахнуть у вашій хаті. А вам же гріх оскоромлюватися у святий піст (Речм., Весн. грози, 1961, 102);
— Пополощи гарненько рот, щоб не зосталося у роті сиру, щоб часом завтра, не хотячи, не оскоромився (Кв.-Осн., II, 1956, 106).
Словник української мови (СУМ-11)