оскудіння

ОСКУДІ́ННЯ, я, с., книжн., рідко. Стан за знач. оскуді́ти.

Говорили про парафію і про оскудіння, про владу (трохи тихше) і про антихриста (Панч, В дорозі, 1959, 9);

Сполучені Штати — головна країна капіталізму, де процес оскудіння, розкладу і руйнування духовних цінностей відбувається особливо відкрито (Ком. Укр., 5, 1961, 24).

Значення в інших словниках

1. оскудіння — оскуді́ння іменник середнього роду книжн.  Орфографічний словник української мови
2. оскудіння — ОСКУДІ́ННЯ, я, с., книжн., рідко. Дія і стан за знач. оскуді́ти. Говорили про парафію і про оскудіння, про владу (трохи тихше) і про антихриста (П. Панч); Вихованці просто глумилися з свого духовного пастиря.  Словник української мови у 20 томах