ослиця
ОСЛИ́ЦЯ, і, ж. Самиця осла.
Якби де на світі хоть раз Цариця сіла на ослицю, То слава б стала про царицю І про великую ослицю По всьому світу (Шевч., II, 1963, 364);
— Для ослиць не стає Будякової паші! Доведеться кудись кочувать На пасовиська кращі (Фр., XII, 1953, 487).
◊ Валаа́мова осли́ця — покірлива, мовчазна людина, що несподівано висловлює протест.
— Добре вам говорити про Валаамову ослицю, але коли кожен осел почне вчити свого хазяїна і керувати людськими вчинками за своїм ослячим розумінням, ми самі перетворимось на ослячий табун (Тулуб, Людолови, І, 1957, 131).
Словник української мови (СУМ-11)