ослюк
ОСЛЮ́К, а́, ч.
1. розм. Те саме, що осе́л; віслюк.
Кричав десь осел. Крик ослюка бився поміж опунцій, такий же колючий, як і вони… (Коцюб., II, 1955, 293);
Ісен-Джан схопився і, інстинктивно порачкувавши під.. ослюком, дістав рулетку (Ле, Міжгір’я, 1953, 141).
2. Гібрид від схрещування ослиці з жеребцем.
Словник української мови (СУМ-11)