осліплений
ОСЛІ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осліпи́ти.
Осліплений незвичним світлом, в’язень закриває очі руками (Л. Укр., II, 1951, 187);
// ослі́плено, безос. присудк. сл.
Сто сорок чотири сотні воїнів Самуїла було осліплено, і на кожну сотню приділено одного одноокого поводиря (Загреб., Диво, 1968, 280).
Словник української мови (СУМ-11)