осмикнути

ОСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до осми́кувати.

На ганку Рудикової хати Мелашка осмикнула свою кофту (Кос., Новели, 1962, 146);

Всі знають, що Лигун браконьєр.., а ніхто ж його не осмикне (Чаб., Тече вода.., 1961, 137);

І те, з яким зацікавленням та здивуванням подивився Храпков на Преображенського, раптово ніби осмикнуло його (Ле, Міжгір’я, 1953, 39).

Значення в інших словниках

1. осмикнути — осмикну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. осмикнути — -ну, -неш, док. Однокр. до осмикувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осмикнути — ОСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що. Однокр. до осми́кувати. На ґанку Рудикової хати Мелашка осмикнула свою кофту (Г. Косинка); Всі знають, що Лигун браконьєр.., а ніхто ж його не осмикне (М.  Словник української мови у 20 томах
4. осмикнути — ОСА́ДЖУВАТИ (змушувати кого-небудь замовкнути, утриматися від якихось дій, вчинків, роблячи зауваження, докоряючи), ОСМИ́КУВАТИ (ОБСМИ́КУВАТИ), ОСІКА́ТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИ рідше; ОБРИВА́ТИ розм., ОБРІЗА́ТИ розм., ОБРІ́ЗУВАТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови