осмикнути

ОСА́ДЖУВАТИ (змушувати кого-небудь замовкнути, утриматися від якихось дій, вчинків, роблячи зауваження, докоряючи), ОСМИ́КУВАТИ (ОБСМИ́КУВАТИ), ОСІКА́ТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИ рідше; ОБРИВА́ТИ розм., ОБРІЗА́ТИ розм., ОБРІ́ЗУВАТИ розм. (перев. про розмову). — Док.: осади́ти, осмикну́ти (обсмикну́ти), осікти́, присади́ти, обірва́ти, обрі́зати. Своїм владним тоном він, здається, таки осадив цю нахабу (О. Гончар); — Не лізь поперед батька в пекло, — осмикували чоловіка (М. Стельмах); — Прохаю не втручатися більше в мої справи, — осікла вона мене (Л. Яновська); "Королівна", не дослухавши моїх слів, зразу присадила мене (С. Васильченко); — Годі, Вікторе! Дурниці плетеш.. — сердито обриває його Маринка (В. Речмедін).

Значення в інших словниках

1. осмикнути — осмикну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. осмикнути — -ну, -неш, док. Однокр. до осмикувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осмикнути — ОСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що. Однокр. до осми́кувати. На ґанку Рудикової хати Мелашка осмикнула свою кофту (Г. Косинка); Всі знають, що Лигун браконьєр.., а ніхто ж його не осмикне (М.  Словник української мови у 20 томах
4. осмикнути — ОСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до осми́кувати. На ганку Рудикової хати Мелашка осмикнула свою кофту (Кос., Новели, 1962, 146); Всі знають, що Лигун браконьєр.., а ніхто ж його не осмикне (Чаб., Тече вода..  Словник української мови в 11 томах