осмислення

ОСМИ́СЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. осми́слити.

Вона й з картини вражала не так сумом, як якоюсь рішучістю, осмисленням того, що вже сталося чи неминуче мусить статися… (Ле, В снопі.., 1960, 202);

Сміливе новаторство в художньому зображенні життя невіддільне від творчого осмислення прогресивних традицій світової літератури (Літ. Укр., 22. IV 1966, 1).

Значення в інших словниках

1. осмислення — осми́слення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. осмислення — [осмислеин':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. осмислення — -я, с. Дія за знач. осмислити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. осмислення — ОСМИ́СЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. осми́слити. Вона й з картини вражала не так сумом, як якоюсь рішучістю, осмисленням того, що вже сталося чи неминуче мусить статися...  Словник української мови у 20 томах