осмілювати

ОСМІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш і ОСМІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСМІ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., рідко. Надавати сміливості, упевненості в собі; підбадьорювати.

[Xілон:] Ся порада, учителю, осмілює мене. Признаюся тобі: я не покину науки (Л. Укр., III, 1952, 417);

Той перехід Мартина осмілив і Мирона, і він перейшов через воду і побіг горі огородом додому (Фр., І, 1955, 233);

// діал. Заохочувати.

Отак почала стара.. осмілювати молодята та наводити їх на думку, що були би собі добра пара (Мак., Вибр., 1954, 123).

Значення в інших словниках

1. осмілювати — осмі́лювати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. осмілювати — -юю, -юєш і осміляти, -яю, -яєш, недок., осмілити, -лю, -лиш, док., перех., рідко. Надавати сміливості, упевненості в собі; підбадьорювати. || діал. Заохочувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осмілювати — ОСМІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш і ОСМІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСМІ́ЛИТИ, лю, лиш, док., кого, рідко. Надавати сміливості, упевненості в собі; підбадьорювати. [Хілон:] Ся порада, учителю, осмілює мене.  Словник української мови у 20 томах