осмілювати

осмі́лювати

-юю, -юєш і осміляти, -яю, -яєш, недок., осмілити, -лю, -лиш, док., перех., рідко.

Надавати сміливості, упевненості в собі; підбадьорювати.

|| діал. Заохочувати.

Значення в інших словниках

1. осмілювати — осмі́лювати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. осмілювати — ОСМІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш і ОСМІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСМІ́ЛИТИ, лю, лиш, док., кого, рідко. Надавати сміливості, упевненості в собі; підбадьорювати. [Хілон:] Ся порада, учителю, осмілює мене.  Словник української мови у 20 томах
3. осмілювати — ОСМІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш і ОСМІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСМІ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., рідко. Надавати сміливості, упевненості в собі; підбадьорювати. [Xілон:] Ся порада, учителю, осмілює мене. Признаюся тобі: я не покину науки (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах