оспалий

ОСПА́ЛИЙ, а, е, рідко.

1. Сонливий, сонний.

Сніг де-не-де лиш біліє, водиця шемріє-говорить і будить оспалую землю (Дн. Чайка, Тв., 1960, 188);

// Заспаний, одутлий від сну (про обличчя).

За столиком вахмістр з лицем оспалим, безсилим, З очима скляними старого п’яниці (Перв., І, 1958, 63).

2. Байдужий до всього; апатичний, в’ялий, млявий.

[Павло:] А що твій син такий оспалий сьогодні? За цілу бесіду рота не роззявляв (Кост., І, 1967, 153);

[Валент:] Здаюсь байдужим до змагань за віру, між ідолян і християн одмінком холодним та оспалим я блукаю… Ніхто не знає, що́ в мені кипить! (Л. Укр., III, 1952, 288);

Ось у оцій перехідній кімнаті На їх чекав оспалий повний лікар З погаслою сигарою в зубах (Вирган, В розп. літа, 1959, 100).

Значення в інших словниках

1. оспалий — оспа́лий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. оспалий — -а, -е, рідко. 1》 Сонливий, сонний. || Заспаний, одутлий від сну (про обличчя). 2》 Байдужий до всього; апатичний, в'ялий, млявий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оспалий — ОСПА́ЛИЙ, а, е, рідко. 1. Сонливий, сонний. Там-то невістка, там-то оспала, якби єї [її] не збудила, то б рано не встала (з народної пісні); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. оспалий — Сонливий; лінивий, нєрадивий, марнолюбний  Словник застарілих та маловживаних слів
5. оспалий — ЗА́СПАНИЙ (який ще не зовсім прокинувся; про обличчя, очі і т. ін. — який має на собі сліди сну), ЗАДРІ́МАНИЙ рідше, РОЗІ́СПАНИЙ підсил. розм.; ОСПА́ЛИЙ рідко (перев. про обличчя).  Словник синонімів української мови
6. оспалий — Оспалий, -а, -е 1) Сонливый. 2) Вялый, лѣнивый, безпечный. Там то невістка, там то оспала, як би її не збудила, то б рано не встала. Чуб. V. 757.  Словник української мови Грінченка