оспалий

ОСПА́ЛИЙ, а, е, рідко.

1. Сонливий, сонний.

Там-то невістка, там-то оспала, якби єї [її] не збудила, то б рано не встала (з народної пісні);

* Образно. Сніг де-не-де лиш біліє, водиця шемріє-говорить і будить оспалую землю (Дніпрова Чайка);

// Заспаний, одутлий від сну (про обличчя).

За столиком вахмістр з лицем оспалим, безсилим, З очима скляними старого п'яниці (Л. Первомайський).

2. Байдужий до всього; апатичний, млявий, в'ялий.

[Павло:] А що твій син такий оспалий сьогодні? За цілу бесіду рота не роззявляв (М. Костомаров);

[Валент:] Здаюсь байдужим до змагань за віру, між ідолян і християн одмінком холодним та оспалим я блукаю... Ніхто не знає, що́ в мені кипить! (Леся Українка);

Ось у оцій перехідній кімнаті На їх чекав оспалий повний лікар З погаслою сигарою в зубах (І. Вирган).

Значення в інших словниках

1. оспалий — оспа́лий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. оспалий — -а, -е, рідко. 1》 Сонливий, сонний. || Заспаний, одутлий від сну (про обличчя). 2》 Байдужий до всього; апатичний, в'ялий, млявий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оспалий — Сонливий; лінивий, нєрадивий, марнолюбний  Словник застарілих та маловживаних слів
4. оспалий — ЗА́СПАНИЙ (який ще не зовсім прокинувся; про обличчя, очі і т. ін. — який має на собі сліди сну), ЗАДРІ́МАНИЙ рідше, РОЗІ́СПАНИЙ підсил. розм.; ОСПА́ЛИЙ рідко (перев. про обличчя).  Словник синонімів української мови
5. оспалий — ОСПА́ЛИЙ, а, е, рідко. 1. Сонливий, сонний. Сніг де-не-де лиш біліє, водиця шемріє-говорить і будить оспалую землю (Дн. Чайка, Тв., 1960, 188); // Заспаний, одутлий від сну (про обличчя).  Словник української мови в 11 томах
6. оспалий — Оспалий, -а, -е 1) Сонливый. 2) Вялый, лѣнивый, безпечный. Там то невістка, там то оспала, як би її не збудила, то б рано не встала. Чуб. V. 757.  Словник української мови Грінченка