остракізм
ОСТРАКІ́ЗМ, у, ч.
1. У стародавній Греції — вигнання небезпечних осіб, злочинців за межі міста, держави без права повернення.
У давній Греції найнебезпечніших злочинців піддавали остракізмові — виводили за міську браму й забороняли повертатися додому (Літ. Укр., 7. IX 1965, 2).
2. перен. Різкий осуд кого-, чого-небудь, гоніння на когось, щось.
Проти галицької суспільності, що кинула на Франка остракізмом, Франко вживав іронії (Крим., Вибр., 1965, 448);
Він не боявся остракізму з боку салонних дам (Гончар, Таврія, 1952, 382).
Словник української мови (СУМ-11)