острішшя
ОСТРІ́ШШЯ, я, с., рідко. Те саме, що острі́шок 1, 3.
Із щілин темного острішшя клубочився білий дим, немовби хата загорілася з усіх чотирьох сторін (Чорн., Визвол. земля, 1959, 5);
На цю мову підвелося кілька голів, а серед них острішкувато стрижена голова отамана рязанців. Під острішшям лежала ганчір’яна пов’язка через чоло (Ле, Хмельницький, І, 1957, 82).
Словник української мови (СУМ-11)