острішшя
ОСТРІ́ШШЯ, я, с., рідко.
Те саме, що острі́шок 1, 3.
Із щілин темного острішшя клубочився білий дим, немовби хата загорілася з усіх чотирьох сторін (С. Чорнобривець);
На цю мову підвелося кілька голів, а серед них острішкувато стрижена голова отамана рязанців. Під острішшям лежала ганчір'яна пов'язка через чоло (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)