остуджувати
ОСТУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСТУДИ́ТИ, туджу́, ту́диш, док., перех.
1. Те саме, що охоло́джувати.
Обкладали [люди] стіни осель картоплинням, різним сухим бадиллям, щоб узимку була тепла хата, не остуджували її вітри та завірюхи (Кочура, Зол. грамота, 1960, 338);
Життя давно остудило Бурдила і перетворило його на спокійного спостерігача (Тулуб, Людолови, II, 1957, 188);
Катря його не тільки порадувала, а й остудила його запал, вгамувала наче його розтроюджене серце (Кучер, Прощай.., 1957, 435);
Спокійні роздуми його ніби трохи остудили Богдана (Гончар, Людина.., 1960, 24);
*Образно. Це була та [материнська] любов, яку не можуть остудити ні сибірські холодні вітри.., ні каторга, ні Сахалін (Донч., III, 1956, 79);
// Обдавати, обвівати прохолодою; освіжати, прохолоджувати.
Легенький вітер сушив на йому [Денисові] мокру сорочку і старанно остуджував розгарячіле тіло (Тют., Вир, 1964, 247).
2. Те саме, що засту́джувати 1.
Гаврило молоко возить, чи стане він в багнищі топтатись? Щоб остудить ноги, пороз’їдало щоб, покрутило, осокою порізало? (Горд., Дівчина.., 1954, 206).
Словник української мови (СУМ-11)