осібно
ОСІ́БНО, рідко. Присл. до осі́бний 1; окремо.
Скирти як стояли, так і стоять: полова осібно лежить, а зерно теж осібно (Укр.. казки, легенди.., 1957, 151);
Осібно стоять в творчості Тобілевича зв’язані між собою комедії "Суєта" і "Житейське море" (Рильський, III, 1956, 277);
Коростильов ні з ким не сварився і завжди.. тримався осібно (Тют., Вир, 1964, 464).
Словник української мови (СУМ-11)