отепер
ОТЕПЕ́Р, присл., розм. Підсил. до тепе́р; ось тепер.
"Отепер вже я відпочину на старості літ..", — думала баба Зінька, сидячи в своїй просторій світлиці (Н.-Лев., VI, 1966, 372);
Повиймавши, хліб з печі, Катря оце вже либонь і вправилась була. Отепер можна й спочивати (Головко, II, 1957, 290).
Словник української мови (СУМ-11)