оточуватися
ОТО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, рідко ОТОЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОТОЧИ́ТИСЯ, оточу́ся, ото́чишся, док.
1. Оточувати себе ким-, чим-небудь.
Випливуть в море човни, і місто оточиться муром (Зеров, Вибр., 1966, 212).
2. Ставати, виявлятися оточеним ким-, чим-небудь.
Її зеленкуваті очі в червоних повіках оточались колом променистих зморщок задоволення (Коцюб., І, 1955, 407).
Словник української мови (СУМ-11)