отрутник

ОТРУ́ТНИК, а, ч., рідко. Те саме, що отру́йник.

Од того часу його неначе якийсь отрутник напоїв якоюсь отрутою (Н.-Лев., VII, 1966, 274).

Значення в інших словниках

1. отрутник — отру́тник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. отрутник — -а, ч., рідко. Те саме, що отруйник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отрутник — ОТРУ́ТНИК, а, ч., рідко. Те саме, що отру́йник. Од того часу його неначе якийсь отрутник напоїв якоюсь отрутою (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
4. отрутник — ОТРУ́ЙНИК, ОТРУ́ЮВАЧ, ОТРУ́ТНИК рідше. Щоб досягти вінценосного отруйника, Гамлетові треба прибрати з дороги його сторожових псів (з журналу); Отруювачі клали шматочки отруєної принади в нори (О. Донченко); От того часу його неначе якийсь отрутник напоїв якоюсь отрутою (І. Нечуй-Левицький).  Словник синонімів української мови