отрушувати
ОТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОТРУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., перех,, розм., рідко. Те саме, що обтру́шувати.
Увійшов Яків.. Кепкуючи з хлопців, він отрушував сніг і роздягався (Вас., І, 1959, 168);
Сніг він отрусить, та й знову дере вперед (Мирний, IV, 1955, 301).
Словник української мови (СУМ-11)