отрушувати —
отру́шувати дієслово недоконаного виду рідко
Орфографічний словник української мови
отрушувати —
-ую, -уєш, недок., отрусити, -ушу, -усиш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що обтрушувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
отрушувати —
ОТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОТРУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., кого, що, розм., рідко. Те саме, що обтру́шувати. Увійшов Яків .. Кепкуючи з хлопців, він отрушував сніг і роздягався (С. Васильченко); Сніг він отрусить, та й знову дере вперед (Панас Мирний); Отрусити дитину від піску.
Словник української мови у 20 томах
отрушувати —
ОБТРУСИ́ТИ (ОТРУСИ́ТИ) (трусінням викликати опадання чого-небудь — плодів, листя і т. ін.), СТРУСИ́ТИ, ОТРЯХНУ́ТИ рідше, ОБТРЯСТИ́ (ОТРЯСТИ́) розм. рідше. — Недок.: обтру́шувати (отру́шувати), стру́шувати, отряха́ти, обтряса́ти (отряса́ти).
Словник синонімів української мови
отрушувати —
ОТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОТРУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., перех,, розм., рідко. Те саме, що обтру́шувати. Увійшов Яків.. Кепкуючи з хлопців, він отрушував сніг і роздягався (Вас., І, 1959, 168); Сніг він отрусить, та й знову дере вперед (Мирний, IV, 1955, 301).
Словник української мови в 11 томах