охайно
ОХА́ЙНО. Присл. до оха́йний.
Одягався [Григорій] охайно, був незмінно пристойний і зосереджений (Довж., І, 1958, 66);
Добре второваними і охайно підчищеними стежками вона блукала у лабіринтах зелені (Смолич, І, 1958, 77);
Огрінчук запросив його в будинок, ввів у невелику охайно прибрану кімнату (Собко, Скеля.., 1961, 50);
// у знач. присудк. сл.
В кабінеті начальника шахти.. було чисто й охайно (Ткач, Черг. завдання, 1951, 37);
У салонах пароплава завжди охайно, затишно (Веч. Київ, 17.ІУ 1968, 1).
Словник української мови (СУМ-11)