охати

О́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. Вигукувати "ох", виражаючи почуття здивування, захоплення, радості, болю, горя, співчуття і т. ін.

— Ох, бабусю! тепер я усе згадала!.. Що се ти зо мною наробила?.. — Так, охаючи, казала панна хорунжівна (Кв.-Осн., II, 1956, 205);

Того ж таки тижня самого занедужала панночка. Охає і стогне, і кричить (Вовчок, І, 1955, 113);

Підвівся [панотець], сів, зловив руками болючу ногу та й стогнав. Стогнав і охав, аж гомін лісом котився (Март., Тв., 1954, 221);

Текля охала, хрестилася і тягла Юру швидше геть (Смолич, II, 1958, 40);

Артамонов намагався думати про батьків, як вони зрадіють, побачивши його, як будуть охати й ахати, пританцьовуючи від радості (Дмит., Розлука, 1957, 127).

2. Утворювати звуки, схожі на вигук "ох".

Зала знову важко охає від оплесків (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 22).

Значення в інших словниках

1. охати — о́хати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. охати — див. нарікати  Словник синонімів Вусика
3. охати — Охкати, охнути, охтіти, заохкати, поохкати  Словник чужослів Павло Штепа
4. охати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Вигукувати "ох", виражаючи почуття здивування, захоплення, радості, болю, горя, співчуття і т. ін. 2》 Утворювати звуки, схожі на вигук "ох".  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. охати — О́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Вигукувати, промовляти “ох”, виражаючи почуття здивування, захоплення, радості, болю, горя, співчуття і т. ін. – Ох, бабусю! тепер я усе згадала!.. Що се ти зо мною наробила?.. – Так, охаючи, казала панна хорунжівна (Г.  Словник української мови у 20 томах
6. охати — Охала Маланя, бо поїхав Ананя. Жартують з жінки, яка дуже бідкається, коли поїхав чоловік.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. охати — СТОГНА́ТИ (видавати протяжні жалібні звуки від болю, туги, напруження і т. ін.), О́ХКАТИ розм., О́ХАТИ розм., О́ЙКАТИ розм., ОЙО́ЙКАТИ розм., ЙО́ЙКАТИ розм., ЙО́ЙКАТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
8. охати — О́хати, о́хаю, о́хаєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. охати — Охати, -хаю, -єш гл. Охать, стонать. Чує, щось оха. О. 1862. І. 30.  Словник української мови Грінченка