охотний

ОХО́ТНИЙ, а, е, рідко. Здійснюваний за власним бажанням; добровільний.

Охо́тне ві́йсько, заст., — добровольці.

Той козак кий на плечі забирає, За гетьманом Хмельницьким В охотне військо поспішає! (Укр.. думи.., 1955, 120).

Значення в інших словниках

1. охотний — охо́тний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. охотний — -а, -е, рідко. Здійснюваний за власним бажанням; добровільний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. охотний — ОХО́ТНИЙ, а, е, рідко. Здійснюваний за власним бажанням; добровільний; // іст. До складу якого входили найманці-добровольці. Навіть не чекаючи з'єднання, негайно висилає [Мазепа] проти Петрика Прилуцький, Миргородський, Лубенський та Ніжинський полки...  Словник української мови у 20 томах
4. охотний — ДОБРОВІ́ЛЬНИЙ (який здійснюється з власної волі, за власним бажанням, без примусу), ОХО́ЧИЙ, ОХО́ТНИЙ рідше, САМОХІ́ТНИЙ розм., ДОБРОХІ́ТНИЙ розм. Якими словами розповість (Мирослава) йому про свій — добровільний чи недобровільний?...  Словник синонімів української мови
5. охотний — Охо́тний, -а, -е Добровольный. охотне військо. Волонтеры, добровольцы. Як ми ув охотне військо од отця, од матері, од роду од'їзджали, ми з отцем, з матір'ю і з родом опрощення брали. Дума.  Словник української мови Грінченка