охотний
ОХО́ТНИЙ, а, е, рідко.
Здійснюваний за власним бажанням; добровільний;
// іст. До складу якого входили найманці-добровольці.
Навіть не чекаючи з'єднання, негайно висилає [Мазепа] проти Петрика Прилуцький, Миргородський, Лубенський та Ніжинський полки, а також охотний кінний полк Пашковського (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)