охотний

ДОБРОВІ́ЛЬНИЙ (який здійснюється з власної волі, за власним бажанням, без примусу), ОХО́ЧИЙ, ОХО́ТНИЙ рідше, САМОХІ́ТНИЙ розм., ДОБРОХІ́ТНИЙ розм. Якими словами розповість (Мирослава) йому про свій — добровільний чи недобровільний? — побут у монгольськім таборі? (І. Франко); Щодня в труді охочому Гартуйся, наша воле! (В. Бичко); (Маруся:) Які надії, на що надії?.. Немає їх тепер. Вони поховані там, на споді мого серця, загребла і поховала їх моя хіть самохітна (Панас Мирний); Доброхітні пожертвування.

Значення в інших словниках

1. охотний — охо́тний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. охотний — -а, -е, рідко. Здійснюваний за власним бажанням; добровільний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. охотний — ОХО́ТНИЙ, а, е, рідко. Здійснюваний за власним бажанням; добровільний; // іст. До складу якого входили найманці-добровольці. Навіть не чекаючи з'єднання, негайно висилає [Мазепа] проти Петрика Прилуцький, Миргородський, Лубенський та Ніжинський полки...  Словник української мови у 20 томах
4. охотний — ОХО́ТНИЙ, а, е, рідко. Здійснюваний за власним бажанням; добровільний. Охо́тне ві́йсько, заст., — добровольці. Той козак кий на плечі забирає, За гетьманом Хмельницьким В охотне військо поспішає! (Укр.. думи.., 1955, 120).  Словник української мови в 11 томах
5. охотний — Охо́тний, -а, -е Добровольный. охотне військо. Волонтеры, добровольцы. Як ми ув охотне військо од отця, од матері, од роду од'їзджали, ми з отцем, з матір'ю і з родом опрощення брали. Дума.  Словник української мови Грінченка