1. Словник української мови у 20 томах

охотний

ОХО́ТНИЙ, а, е, рідко.

Здійснюваний за власним бажанням; добровільний;

// іст. До складу якого входили найманці-добровольці.

Навіть не чекаючи з'єднання, негайно висилає [Мазепа] проти Петрика Прилуцький, Миргородський, Лубенський та Ніжинський полки, а також охотний кінний полк Пашковського (Г. Колісник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. охотний — охо́тний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. охотний — -а, -е, рідко. Здійснюваний за власним бажанням; добровільний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. охотний — ДОБРОВІ́ЛЬНИЙ (який здійснюється з власної волі, за власним бажанням, без примусу), ОХО́ЧИЙ, ОХО́ТНИЙ рідше, САМОХІ́ТНИЙ розм., ДОБРОХІ́ТНИЙ розм. Якими словами розповість (Мирослава) йому про свій — добровільний чи недобровільний?... Словник синонімів української мови
  4. охотний — ОХО́ТНИЙ, а, е, рідко. Здійснюваний за власним бажанням; добровільний. Охо́тне ві́йсько, заст., — добровольці. Той козак кий на плечі забирає, За гетьманом Хмельницьким В охотне військо поспішає! (Укр.. думи.., 1955, 120). Словник української мови в 11 томах
  5. охотний — Охо́тний, -а, -е Добровольный. охотне військо. Волонтеры, добровольцы. Як ми ув охотне військо од отця, од матері, од роду од'їзджали, ми з отцем, з матір'ю і з родом опрощення брали. Дума. Словник української мови Грінченка