1. Словник української мови у 20 томах

охотливий

ОХО́ТЛИВИЙ, а, е, розм.

Який виявляє бажання, схильність до чого-небудь, готовність робити що-небудь.

Найбільше було дітвора охотлива слухати мене (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. охотливий — -а, -е, діал. Охочий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. охотливий — Охотливий, -а, -е = охочий. Найбільше було дітвора охотлива слухати мене. О. 1862. V. 29. Словник української мови Грінченка