охрещений
ОХРЕ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до охрести́ти.
Петро Гарасимів, .. вроджений і охрещений у тім селі, пробува́в досі на вихованню у Олени Василихи (Фр., IV, 1950, 30);
Васько незмінно ходив охрещений Шухновським як непоправний другорічник (Збан., Малин. дзвін, 1958, 294);
// охре́щено, безос. присудк. сл.
— Батька мого Гурч прозивали, а мене Олексієм охрещено (Хотк., І, 1966, 96).
Словник української мови (СУМ-11)