оцупок

ОЦУ́ПОК, пка, ч. Обрубаний або обламаний шматок чого-небудь (колоди, дерева і т. ін.); обрубок, уламок.

В нестямі вимахував він оцупком свого недобитого на кобилі пужална (Гончар, II, 1959, 216);

Беру колуна, замахуюсь — і він застрягає в оцупку (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 26).

Значення в інших словниках

1. оцупок — оцу́пок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. оцупок — див. залишок; низький  Словник синонімів Вусика
3. оцупок — -пка, ч. Обрубаний чи обламаний шматок чого-небудь (колоди, дерева і т. ін.); обрубок, уламок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. оцупок — ОЦУ́ПОК, пка, ч. Обрубаний або обламаний шматок чого-небудь (колоди, дерева і т. ін.); обрубок, уламок. В нестямі вимахував він оцупком свого недобитого на кобилі пужална (О. Гончар); Беру колуна, замахуюсь – і він застрягає в оцупку (М.  Словник української мови у 20 томах
5. оцупок — ОБРУ́БОК (відрубана, відрізана частина чого-небудь; те, від чого відтята якась частина), ВІДРУ́БОК, ЦУ́РКА, УТИ́НОК, ЦУРПА́ЛОК (ЦУРУПА́ЛОК), ОЦУ́ПОК, ОЦУПАЛОК рідше, ЦУРПА́ЛКА діал. В пічці.. горіли обрубки дощок та лат ялинового дерева (М.  Словник синонімів української мови
6. оцупок — Оцупок, -пка м. Обрубокъ, бревно, полѣно. Попроси оцупок березини на веретена, а то й на оплінь. Г. Барв. 523.  Словник української мови Грінченка