очевидний

ОЧЕВИ́ДНИЙ, а, е.

1. Дуже помітний; неприхований.

Можна ж було сісти десь в іншому кутку, приховати бодай не себе, а хоча б усім очевидне зацікавлення тою жінкою (Ле, Міжгір’я, 1953, 17).

2. Безсумнівний, безперечний.

Ти його потіш од мене, бо се ж очевидна несправедливість (Коцюб., III, 1956, 421);

Він взявся пояснювати, що вони нічого поганого не зробили і марно турбували себе.. подорожні, бо тут, мовляв, очевидне непорозуміння (Смолич, І, 1958, 53).

Значення в інших словниках

1. очевидний — очеви́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. очевидний — див. явний  Словник синонімів Вусика
3. очевидний — -а, -е. 1》 Дуже помітний; неприхований. 2》 Безсумнівний, безперечний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. очевидний — Наочний, бачений, зримий, відкритий, неприхований, див. самоочевидний  Словник чужослів Павло Штепа
5. очевидний — ОЧЕВИ́ДНИЙ, а, е. 1. Дуже помітний; неприхований. Він глядів .. в її гарне лице з очевидною приємністю (О. Кобилянська); Він говорив з очевидним сумом і задумою (В.  Словник української мови у 20 томах
6. очевидний — БЕЗСУМНІ́ВНИЙ (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), БЕЗУМО́ВНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРЯМИ́Й, Я́ВНИЙ, Я́СНИ́Й (звичайно в складі присудка); САМООЧЕВИ́ДНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
7. очевидний — Очеви́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)