очевидний

ОЧЕВИ́ДНИЙ, а, е.

1. Дуже помітний; неприхований.

Він глядів .. в її гарне лице з очевидною приємністю (О. Кобилянська);

Він говорив з очевидним сумом і задумою (В. Винниченко);

Можна ж було сісти десь в іншому кутку, приховати бодай не себе, а хоча б усім очевидне зацікавлення тою жінкою (Іван Ле).

2. Безсумнівний, безперечний.

Ти його потіш од мене, бо се ж очевидна несправедливість (М. Коцюбинський);

Він взявся пояснювати, що вони нічого поганого не зробили і марно турбували себе .. подорожні, бо тут, мовляв, очевидне непорозуміння (Ю. Смолич);

Перемога наша була очевидна (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. очевидний — очеви́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. очевидний — див. явний  Словник синонімів Вусика
3. очевидний — -а, -е. 1》 Дуже помітний; неприхований. 2》 Безсумнівний, безперечний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. очевидний — Наочний, бачений, зримий, відкритий, неприхований, див. самоочевидний  Словник чужослів Павло Штепа
5. очевидний — БЕЗСУМНІ́ВНИЙ (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), БЕЗУМО́ВНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРЯМИ́Й, Я́ВНИЙ, Я́СНИ́Й (звичайно в складі присудка); САМООЧЕВИ́ДНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
6. очевидний — Очеви́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. очевидний — ОЧЕВИ́ДНИЙ, а, е. 1. Дуже помітний; неприхований. Можна ж було сісти десь в іншому кутку, приховати бодай не себе, а хоча б усім очевидне зацікавлення тою жінкою (Ле, Міжгір’я, 1953, 17). 2. Безсумнівний, безперечний.  Словник української мови в 11 томах