очевидно
ОЧЕВИ́ДНО.
1. Присл. до очеви́дний.
[Юда (очевидно імпровізує пародію на чиюсь промову):] Жий [живи], рибонько! (Леся Українка);
Князь Юрій Збаразький писав королю, що ніколи ще небезпека “війни з рабами” не загрожувала так очевидно (з наук. літ.);
Збірка “Шуми весняні” досить очевидно відбила прагнення автора [М. Івченка] .. зберегти свою особистість десь у мріях (з наук. літ.).
2. у знач. пред. Ясно, зрозуміло.
Для мене очевидно, що Ви не бережетесь, не слухаєте, певно, добрих порад (М. Коцюбинський);
Вже зараз очевидно, що через затримання російського танкера ускладняться трохи потеплілі відносини Вашингтона та Москви (з газ.).
3. у знач. вставн. сл. Мабуть, певно.
Боярин, очевидно, завагувався [завагався], але лиш на хвилю (І. Франко);
Це був, очевидно, запізнілий виводок [каченят], що не вбився ще в колодочки й не вмів літати (Б. Антоненко-Давидович);
Десь надсадно, як на заріз, ревіло теля, очевидно, загубивши матку (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)