очевидно
ОЧЕВИ́ДНО.
1. Присл. до очеви́дний.
[Юда (очевидно імпровізує пародію на чиюсь промову):] Жий [живи], рибонько! (Л. Укр., III, 1952, 132);
Князь Юрій Збаразький писав королю, що ніколи ще небезпека "війни з рабами" не загрожувала так очевидно (Іст. УРСР, І, 1953, 91).
2. у знач. присудк. сл. Ясно, зрозуміло.
Для мене очевидно, що Ви не бережетесь, не слухаєте, певно, добрих порад (Коцюб., III, 1956, 432);
Для нього [І. Франка] вже очевидно, що тільки революційним шляхом, шляхом упертих класових боїв український народ може позбутись ярма і добитися визволення (Козл., Відродження.., 1950, 30).
3. у знач. вставн. сл. Мабуть, певно.
Боярин, очевидно, завагувався [завагався], але лиш на хвилю (Фр., VI, 1951, 114);
Десь надсадно, як на заріз, ревіло теля, очевидно, загубивши матку (Тют., Вир, 1964, 184).
Словник української мови (СУМ-11)