ошаління

ОШАЛІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. ошалі́ти.

Він бере його за петельки і починає трясти з такою люттю і з таким ошалінням, що в Оксена поступово світлішають очі (Тют., Вир, 1964, 136).

Значення в інших словниках

1. ошаління — ошалі́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. ошаління — -я, с., розм. Стан за знач. ошаліти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ошаління — ОШАЛІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. ошалі́ти. Він бере його за петельки і починає трясти з такою люттю і з таким ошалінням, що в Оксена поступово світлішають очі (Григорій Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах