ощипок
ОЩИ́ПОК, пка, ч., діал. Прісний хліб.
Він згадує про важке життя вівчаря взимі, про вівсяний ощипок, бульбу (Фр., IV, 1950, 27);
Клин витягнув із-за пазухи кусень ощипка (Ков., Тв., 1958, 48);
Син догризав напівзвуглене м’ясо та заїдав його твердим ощипком (Оп., Іду.., 1958, 8).
Словник української мови (СУМ-11)