павичевий
ПАВИЧЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до пави́ч 2.
Через широкий край веселки, розстелений, як павичевий хвіст,.. було ясно видко зелене море (Н.-Лев., II, 1956, 234);
На Дону гарматними залпами коловся лід і павичевим пером виблискував на свіжих зламах (Тют., Вир, 1964, 461).
Словник української мови (СУМ-11)