пагорб
ПА́ГОРБ, а, ч. Те саме, що па́горок.
Перед людиною, скільки око сягало, простяглись чернігівські й полтавські землі — зелені сіножаті, озера, села на пагорбах, поля й дрімучі бори (Довж., І, 1958, 387);
*У порівн. В долині високими, як пагорби, осокорами темніє хутір (Стельмах, II, 1962, 59).
Словник української мови (СУМ-11)