падаль
ПА́ДАЛЬ, і, ж. Труп тварини, трупи тварин.
На великому розпутті, куди завжди звозили гній, нечисть, викидали.. падаль, стояла одним одна хатка (Мирний, І, 1949, 234);
*У порівн. Степові беркути в’ються над ним, як над падаллю (Тют., Вир, 1964, 417).
Словник української мови (СУМ-11)