падь
ПАДЬ¹, і, ж. Чітко окреслена, глибока, неширока долина, яр чи річище, звичайно порослі лісом.
І знову ріки, і лісові пожежі, і де-не-де галявина, і паді, і знову зелені оксамитні сопки (Довж., І, 1958, 111).
ПАДЬ², і, ж. Солодка липка рідина на листях рослин — продукт життєдіяльності комах, що на них живуть.
◊ Медо́ва падь — те саме, що Па́девий мед ( див. па́девий); Падь па́ла (напа́ла):
а) випали шкідливі для рослин опади (звичайно роса).
Падь пала (шкодлива [шкідлива] на хліб роса) (Номис, 1864, №585);
б) кого-небудь охопив якийсь настрій.
У всіх дружечок плетена коса, а на мене така падь пала, що я свою косу розчесала (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)